Як не кричати на дитину: поради, які дійсно допомагають
Опубліковано 30 Жовтень 2018 о 14:41
Блог Діти в місті Хмельницький > Як не кричати на дитину: поради, які дійсно допомагають
Навіть найбільш люблячі мами й тата іноді підвищують голос на свою дитину. Чому дорослі зриваються на дітях? Які наслідки можуть бути у таких зривів та як перестати кричати на своє чадо?
Чому не можна кричати на дитину?
Іноді батьки навіть не задумуються про те, чим може обернутися періодичне гаркання на дитину. Здебільшого мами й тата кричать на своє чадо у виховних цілях та вважають, що таким чином дисциплінують дитину. Але цей метод виховання має зворотній ефект.
- Крик мами або тата ранить дитину, занижує самооцінку та знецінює гідність.
- Перша емоція, яка виникає у дитини, коли дорослі кричать — страх. Не почуття провини, не самоаналіз, не бажання виправити помилку, а страх. Невже ви хочете, щоб ваш син чи донечка боялися вас?
- У відповідь на крик діти або захищаються, тобто кричать у відповідь (за що на них знову накричать чи покарають), або тікають, намагаючись врятуватися від вашого «праведного гніву». Варто зауважити, що поведінка у кризових ситуаціях закладається в дитинстві, тому подумайте, яким дорослим ви хочете бачити малюка? Хочете, щоб він підкорявся тим, хто кричатиме на нього? Невже ваша ціль, як батьків, руйнувати особистість своєї крихітки?
- Крик не допомагає. Просто запам’ятайте це. Крик не вирішить проблеми, лише додасть нових. Якщо ви хочете, щоб дитина змінила свою поведінку, переглянула вчинок та виправила помилки — поговоріть з нею та поясніть ситуацію. Спокійна розмова, а не крик, збільшить шанси на те, що дитина зробить висновки.
Навіть якщо вам здається, що крик — це єдиний ефективний метод виховання, це не так. Підвищувати голос можна лише в екстрених ситуаціях, коли життя дитини під загрозою.
Причини крику
Для багатьох батьків актуальна проблема контролю емоцій. І це нормально, адже мами й тата — це всього лише люди. Дуже часто дорослі підвищують голос на дітей не тому, що вони зробили щось погане, а тому, що самі не в змозі контролювати власні емоції.
Втома
Мабуть це найпоширеніша причина крику. До двох, або й трьох років мами постійно з малюком, без можливості спокійно поїсти, прийняти ванну чи виспатися. Але, крім догляду за немовлям, мамам ще потрібно готувати, прибирати, прати, прасувати й так без кінця, 24/7. Мами покладають на свої плечі непосильну ношу у вигляді обов’язків, які має виконувати хороша мама. Хороша мама повинна слідкувати за правильним харчуванням дитини, у хорошої мами малюк завжди охайно одягнений, у хорошої мами син відмінник, хороша мама повинна водити донечку у п’ять гуртків, і таких «повинна» незліченна кількість. Та як результат — фізична та психологічна втома, стрес та емоційні зриви.
Відчуття безсилля
Рано чи пізно, та всі батьки потрапляють в ситуацію, коли не знають що робити з дитиною. Наче і пояснювали, і говорили, та все марно. Відчуття власної некомпетентності та небажання йти довгим шляхом порозуміння з дитиною, стають причиною криків.
Злість
Злість, роздратування або гнів на когось іншого, здавалося б, не має відношення до дитини, але в такому напруженому емоційному стані будь-яка неслухняність, навіть найдрібніша провина з боку дитини, може стати «останньою краплею». Але зганяючи злість на дитині, ви може й позбавляєтеся негативу, але ж звалюєте все на дитину та травмуєте її.
Емоційна нестриманність
Не кожен дорослий може тримати себе в руках. Емоційно нестабільні батьки можуть зірватися у будь-який момент, і дітям важко вгадати настрій мами чи тата, щоб не потрапити «під гарячу руку».
Повторення дій своїх батьків
Ще 20-30 років тому підхід до виховання в нашій країні суттєво відрізнявся. На щастя, зараз більш гуманно ставляться до дітей, сприймаючи їх не як власність, а як особистостей, з якими потрібно рахуватися. Той факт, що у дитинстві вас сварили, кричали, або, навіть били, не означає, що ви маєте йти за цим сценарієм, а навпаки — пам’ятаючи як вам було неприємно, прикро та сумно, ви можете обрати інший шлях для себе та своєї дитини.
Нерозуміння
Для більшості мам і тат їхня дитина завжди залишається маленькою крихіткою, незалежно від віку. Але дуже важливо усвідомити, що діти дорослішають і не треба заважати їм у цьому. Батькам може здаватися, що дитина не збагне, якщо пояснювати, а от крик дійде швидше. Однак діти розуміють набагато більше, ніж може здаватися.
Сором
Молодим батькам і так вдосталь стресу вдома, тому переповнюють чашу терпіння несхвальні погляди перехожих на схлипування трирічки, горезвісні повчання «а хто це такий невихований», чи «мама, вгамуйте свою дитину» у відповідь на чергову істерику в супермаркеті. Мами й тата відчувають тиск через реакцію оточуючих та зганяють злість на дитині.
Обмеження
Дуже часто трапляється, що мами не можуть реалізуватися «через дитину». Наприклад, мама не може працювати, бо «хороші мами не віддають дворічок в садочок», або ж не може зустрітися з подругами, бо «хороші мами не залишають свою кровинку з нянею».
Як перестати кричати на дитину?
Передусім треба з’ясувати справжні причини крику та вирішити їх. Якщо ви постійно втомлені — попросіть про допомогу рідних чи друзів, найміть няньку. Ніхто не вимагає від вас ідеальності, залишайте трохи часу тільки для себе. Проаналізуйте свою поведінку, перегляньте пріоритети та зробіть висновки. Та знайте, легкого шляху немає, доведеться довго та старанно вчитися контролювати власні емоції та домовлятися з дітьми.
Спосіб 1
Запам’ятайте — ви більше ніколи не будете кричати на дітей. Ні-ко-ли. Що б діти не робили, як би не дратували та не намагалися вивести з рівноваги - ви залишитеся спокійною та врівноваженою, як англійська королева. Хіба ви можете собі уявити, щоб Єлизавета || гримала на королівських нащадків? У стресових ситуаціях просто намагайтеся поводити себе як еталон стриманості та витримки. Прийміть для себе постулат: «Жінка апріорі ніколи не кричить».
Спосіб 2
Домовтеся з дитиною перестати кричати одне на одного. Нехай коли ви почнете підвищувати голос, вона буде закривати вушка, або прикривати долонькою рот, і це буде сигналом для вас, що ви перевищуєте допустимий рівень децибел. У ситуації, якщо дитина кричить на вас, робіть так само. Важливо дати зрозуміти дитині, що ви усвідомили, що кричати неправильно і намагаєтеся виправитися.
Спосіб 3
Попросіть близьку людину зняти вас на відео, коли ви гримаєте на дитину. Після того, як ви побачите своє обличчя, ви гарантовано не захочете знову кричати.
Спосіб 4
Установіть чіткі правила. Дуже часто батьки зриваються, коли діти не виконують свої обов’язки, або не роблять того, про що їх попросили. Солодощі тільки після їжі, один мультик перед сном, домашнє завдання має бути зроблене до восьмої вечора і т.д. І, звичайно, має бути покарання за порушення правил. Але ніяких фізичних покарань: ні ременів, ні ляпасів, ні підзатильників, ні шльопань по попі. Не варто пояснювати, чому не можна бити дітей, просто не можна і крапка.
Коли дитина після другого вашого прохання не виконуватиме правил, ви не будете зриватися на крик, а нагадаєте дитині про домовленість та застосуєте допустимі покарання. Наприклад, ніяких мультиків, вечір без гаджетів, а неприбрані іграшки можна відправити у вигнання.
Раніше ми публікували поради, як боротися з безладом в дитячій кімнаті.
Спосіб 5
Якщо ви вже дійшли до «точки кипіння» і розумієте, що через мить вибухнете — ричіть, гарчіть або тупотіть ногами. Для дитини це буде сигналом, що ви на межі й напруження спаде. Говоріть про свої емоції, але акцентуйте увагу не на дитині, а на її поведінці або вчинку. Ще один дієвий спосіб — не підвищувати голос, а навпаки, говорити тихіше, тоді дитині, як мінімум, доведеться притихнути, щоб почути вас.
Що робити, якщо вже зірвалися?
Ідеальних батьків не буває, є люблячі, а помиляються всі. Якщо ви не стрималися та накричали на дитину, пропонуємо вам зробити так:
Крок 1
Необхідно налагодити відносини з дитиною. І перше, що треба зробити — вибачитися. Присядьте біля дитини так, щоб ваші очі були на одному рівні й скажіть: «Вибач, я даремно підвищив(ла) на тебе голос. Я знаю, що це неправильно, але мене дуже розгнівав твій вчинок. Я прошу вибачення і намагатимуся виправитися і не кричати на тебе.»
Крок 2
Дайте дитині час, щоб заспокоїтися та вгамуйте свої емоції. У спокійній атмосфері поясніть дитині, що саме призвело до зриву і вирішіть разом як уникати подібних ситуацій. Розкажіть дитині про свої емоції, а вона нехай розкаже про свої.
Крок 3
На цьому етапі необхідно побудувати модель поведінки у подібних ситуаціях. Можете використати один із способів, описаний вище, а можете вигадати свій. Головне, щоб його метою було налагодження відносин та порозуміння між усіма членами родини.
ЮНІСЕФ та UNFPA у рамках проекту «Говори проти насильства» створили інформаційний ресурс. На сайті розміщена інформація про види насильства в сім’ї, поради психолога та контакти мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Крім цього, на сайті можна знайти відповіді на актуальні питання про виховання без насильства, або поради що робити, якщо ви стали свідком психологічного або фізичного насилля над дітьми.